Декарбонізація системи централізованого теплопостачання: досвід Гельсінкі

Теплові насоси у поєднанні з відновлювальними джерелами енергії – це те рішення, яке обрала фінська столиця для досягнення вуглецевої нейтральної системи опалення до 2035 року.

Станом на сьогодні декарбонізація системи теплопостачання Гельсінкі виглядає непростим завданням. Понад 90% будівель міста забезпечується теплом від двох вугільних та двох газових ТЕЦ. Незважаючи на те, що це ефективні об'єкти когенерації, до 2035 року викиди вуглецю від них доведеться повністю ліквідувати.

Вже з 2029 року у Фінляндії вступає в силу заборона на використання вугілля як джерела енергії, відтак питання модернізації системи опалення для Гельсінкі стає ще більш актуальним.

Як альтернативу викопному паливу фінська столиця розглядає геотермальну енергію, теплові насоси та відпрацьоване тепло від промислових об’єктів. Також зазначається, що у майбутньому централізована система теплопостачання поєднуватиме як централізоване, так і розподілене виробництво тепла.

Варто зазначити, що випадок Гельсінкі не поодинокий. Переважна більшість централізованих систем опалення сьогодні забезпечується теплом за рахунок викопних видів палива, що не узгоджується з кліматичними амбіціями Європи. Тому все більше європейських міст переходять на «чисті» енергоносії, такі як біометан та водень, а також застосовують теплові насоси та відпрацьоване тепло задля досягнення кращих екологічних показників.

Зазначимо, що Київ також розмірковує над декарбонізацією свого енергокомплексу. Місто розробило Стратегію модернізації системи теплопостачання-2030, яка у тому числі передбачає відповідність нормам європейського законодавства, збільшення частки альтернативних джерел енергії у виробництві тепла до 50%, збільшення частки тепла отриманого в процесі когенерації до 75%, створення зон зменшеного екологічного впливу, а також застосування технології утилізації скидного тепла димових газів.